Why the US Won’t Fight for Ukraine

<--

Чому США не битимуться за Україну

Для Вашингтона важливо одне – щоб маятник не хитнувся в бік нормалізації відносин і зближення України з Росією.

Мотиви американців, виражені в промові Ентоні Блінкена, ясні: з точки зору інтересів США, Україна повинна бути інструментом стримування Росії.

Однак, навіть якщо Штати вдвічі збільшать обсяг військової допомоги нашій країні, цього буде недостатньо, щоб якісно змінити ЗСУ і переозброїти їх. Просто порівняйте суми військової допомоги Іраку, Афганістану з тією сумою, що виділяється Україні, – все стане зрозуміло. Нам Штати виділяють рівно стільки, скільки потрібно, щоб Україна виконувала цю геополітичну місію – бути фактором, що стримує Росію, ні більше, ні менше.

Для США важливо, щоб маятник не хитнувся в бік нормалізації відносин і зближення України з Росією. Цю позицію Блінкен не приховував до того, як став держсекретарем, і її ж він буде дотримуватися надалі.

Тож Україна – це просто вигідний інструмент у руках США. Якби в України була інша місія, наприклад, стати “вітриною” Східної Європи, тоді ми б побачили хоча б інвестиції американських компаній у нові виробництва в нашій країні і економічну модернізацію України. Багато в чому ми самі винні в такому ставленні: у нас занадто увійшло в звичку просити грошей, але щоразу наші західні партнери, які відгукувалися на це прохання, відчували себе обдуреними, не отримуючи того, на що розраховували.

У будь-якому випадку, жодних кардинальних змін в обсягах і характері допомоги Україні, які мали б системний характер для ЗСУ та економіки нашої країни, найближчим часом ми не побачимо. На жаль, для США Україна, як і раніше, залишається периферійним питанням.

Як конкретно проявиться посилення підтримки Штатами України, здогадатися нескладно. Йдеться про подвоєння обсягів військової допомоги Україні з боку Вашингтона. Вже давно говорилося, що та військова допомога, яку отримує наша країна, жодним чином не призводить ні до зміни стратегічного балансу, ні до зміни співвідношення сил сторін на сході нашої країни. Навіть “Джавеліни”, які нам дали США, зберігаються далеко від лінії зіткнення…

При цьому не варто розраховувати, що посилення підтримки проявиться в тому, що США стануть брати участь у переговорному процесі з врегулювання ситуації на Донбасі і відновлення територіальної цілісності України. Це дуже малоймовірно. Вже давно і не раз Штатам пропонували приєднатися до “нормандської четвірки”, але взаємності ці пропозиції не знайшли. Участь у подібних переговорах передбачає певну відповідальність, а це, очевидно, не входить до планів США. Вони і так мають достатній вплив на ситуацію, але без жодних системних зобов’язань.

Отже, від Вашингтона не варто очікувати жодних конкретних кроків, спрямованих на повернення Донбасу і Криму під юрисдикцію України. Вони не будуть робити те, що за визначенням повинні робити ми самі. Битися за Україну США не будуть.

Андрій Золотарьов, політолог, директор аналітичного центру “Третій сектор”, спеціально для Главреда