ДОМОВЛЕНОСТІ БАЙДЕНА ТА МЕРКЕЛЬ ЯК ГЕОПОЛІТИЧНИЙ ПРОВАЛ США
Ситуація навколо домовленостей президента США Джо Байдена та канцлера Німеччини Ангели Меркель довела до того, що цей пакт можна скоро вважати геополітичним провалом Сполучених Штатів. І ось чому.
Про це пише Гліб Парфьонов на своїй сторінці в Facebook.
Перш за все майже одразу після оголошених домовленостей Росія почала перевіряти їх на міцність. Провокуючи ту ж саму Німеччину на дії, котрі та обіцяла втілити. Зменшивши поставки газу до Європи, Росія показує, що контролює ситуацію. Ба більше, вона фактично використовує трубу як геополітичну зброю. Спочатку збільшивши ціну на блакитне паливо, а потім взагалі зменшивши поставки до газових сховищ. Чи це є перетином червоних ліній, чи ще ні?
По-друге, так само від самого початку цих домовленостей Росія, а саме Газпром дозволили собі порушити позиції відносно ГТС України. Говоривши про те, що не будуть блокувати транзитні поставки, і навіть більше їх скупляючи. Врешті-решт вони спромоглись зробити навпаки і не стали бронювати потужності ГТС на IV квартал цього року. Що це означає? А це знову говорить нам про те, що в ситуації з газовим ринком Росія у Європі на коні і може творити все що завгодно, не дивлячись навіть на погрози Меркель. Які були розвіяні сьогодні “Блумбергом” з посиланням на неназваних німецьких офіційних діячів.
Можна констатувати, що спроба якось знайти спільний ґрунт, спираючись на певних засадах та забуваючи про розбіжності, не вдалася для Байдена. Більше того, Конгрес США сьогодні проголосував за повернення санкцій проти “Північного потоку – 2”, та чи допоможе це країнам Центрально-Східної Європи (ЦСЄ)? Навряд чи: Байден усе зробив, щоб одночасно втратити позиції не тільки в Німеччині, а стосовно втрати ми можемо судити по тому, як вони ставляться зараз до дій Росії.
Також і втративши союзників у ЦСЄ, чому саме й активізувався Конгрес, бо наслідки ці дії можуть мати великі. Майже до утворення окремих ситуативних союзів – Польща, Україна, Туреччина. Особливо це підсвітлюється тоді, коли ті ж німецькі компанії ВПК блокують поставки для ВПК України через “тиск” з боку Москви. Що змушує українські компанії шукати аналоги як в Польщі, так і в Туреччині. І останнє посилення українського посольства в Анкарі лише говорить про те, що ці думки не є хибними.
Гліб Парфьонов
Керівник департаменту безпекової політики в Центрі політичних студій “Доктрина”
Leave a Reply
You must be logged in to post a comment.