Trump Has Nearly Destroyed the United States in His 4 Years as President

<--

Трамп за 5 років свого правління ледь не знищив США

Він вперше підставив під сумнів моральний авторитет Сполучених Штатів як провідної держави цивілізованого світу.

Виявляється, так теж можна було. Можна було чинити тиск на чиновника, погрожувати йому, вимагати від нього фактичної фальсифікації підсумків президентських виборів в штаті. Можна було навіть і не приховувати, що демагогічні розмови самого Трампа, його оточення і прихильників про цю фальсифікацію – не що інше, як прагнення будь-яким шляхом утриматися при владі.

І якщо заради цього можна буде піти на фальсифікацію, звинувачуючи в фальсифікації опонента – то так тому і бути. Тому що фальсифікація, до якої закликає Дональд Трамп, з його власної точки зору і з точки зору його прихильників – добра справа. Направлена на порятунок Америки. Ну і самого Трампа, звісно. Тут відбувається очевидна підміна понять. Ці люди називають фальсифікацією те, що їм не подобається. А те що їм подобається, фальсифікацією не вважають, навіть якщо заклики до неї очевидні.

І в цій своїй поведінці Дональд Трамп нічим не відрізняється від диктаторів, якими він так захоплювався під час свого перебування в Білому домі. Від того ж Володимира Путіна або Кім Чен Ина. Адже російський або північнокорейський правителі теж зайняті підміною понять.

Але насправді ніякої особливої ​​підстави для подиву не існує. Ми тут маємо справу не з кульмінацією правління, а з його природним продовженням, з закінченням.

Дональд Трамп поводиться так з першого дня своєї передвиборної кампанії, з першого дня свого президентства. І ми тут говоримо навіть не про прийняття рішень політичного і економічного характеру, а саме про стиль правління.

Трамп не приховував, що відноситься до держави як до бізнес-проекту, як до фірми. При цьому фірмі, якою управляє власник-самодур, що не проявляє навіть грамини поваги до своїх соратників і співробітників.

Зараз вже мало хто пам’ятає, як з’явився Дональд Трамп на міжнародній сцені. Як на першому ж саміті він грубо відштовхнув президента Чорногорії Філіпа Вуяновича, щоб самому потрапити в об’єктиви телевізійних камер, щоб бути на першому плані.

І скільки в цьому було закомплексованості, нахабства, демонстративного хамства – відштовхнути президента маленької країни, будучи главою наймогутнішої держави світу. Точно розуміючи, що тобі ніхто не відповість, хіба що здивовано знижуть плечима.

Свідки цього кошмару, який аж ніяк не обмежувався одним самітом, могли відчувати тільки пекучий сором. Але жах у тому, що прихильники Трампа ніякого сорому ніколи не відчували. Що їм все це подобалося, а якщо й не подобалося, то вони знаходили будь-які можливості для виправдання дій свого кумира. І не тільки в Сполучених Штатах, але і в Україні.

Дональд Трамп прибрав пункт про допомогу нашій країні зі своєї передвиборчої програми. Тепер ми знаємо, що руку до цього доклав одіозний глава його передвиборчого штабу і консультант Віктора Януковича Пол Манафорт, якого Трамп помилував напередодні своєї відставки і яким, як і не менш одіозним коментатором путінського телеканалу Майклом Флінном, відверто захоплювався.

Трамп не приховував свого бажання домовитися з Путіним, відверто тиснув на Володимира Зеленського, намагаючись домогтися від колишнього телевізійного коміка співучасті в своїй боротьбі з можливим конкурентом на виборах президента США. Але від прихильників Трампа ви почуєте, як він тиснув на Росію, як він надав військову допомогу Україні, як він покінчив з “Північним потоком-2”. Хоча військова допомога Україні була надана тільки під тиском конгресу, а Трамп намагався пов’язати її надання зі збором українською владою компромату на сина Байдена. І якби конгрес зараз не подолав би президентське вето Трампа – а він би його не подолав, якби Трамп переміг на виборах – то “Північний потік-2” вдалося б добудувати в самий найближчий час.

Тому що всі санкції США, при всій їх гучній жорсткості, завжди мали запізнілий характер. Трамп ніби ганявся за своїм улюбленим Путіним замість того, щоб випереджати його – просто Том і Джеррі якісь.

Але прихильникам Трампа все це абсолютно байдуже, і я вже уявляю образи, які прочитаю під цим текстом. Які перерахування видатних заслуг американського експрезидента і звинувачення на адресу його наступника я побачу. І це – ще одне свідчення того, як багато людей опинилися зачаровані цим нестримним нахабством. Люди, які напевно в побутовому житті дивувалися знайомим, що терпіли вдома чоловіка-самодура, який безперервно принижував домочадців і брехав їм, навіть і не помітили, що опинилися в такій же незавидній ролі – тільки вже в політичному сенсі, як громадяни, які готові виправдати будь-який непорядний вчинок кумира. Тому що люблять. Люблять людину, яка підставила під сумнів моральний авторитет Сполучених Штатів як провідної держави цивілізованого світу, його головного форпосту на шляху до наступу авторитарних режимів.