Дуже потужний сигнал. Чого чекати Україні після зустрічі Зеленського з Блінкеном
На даному етапі сильнішим сигналом за візит держсекретаря Ентоні Блінкена міг би бути лише приїзд президента США Джо Байдена
Адже в американській ієрархії влади держсекретар — це ключова фігура після президента. Важливо згадати, що Ентоні Блінкен в Європі ще майже нікого не відвідував у двосторонньому форматі. Україна стала першою такою країною, тому це справді дуже потужний сигнал.
Це якщо говорити про символічні речі, але нас цікавлять не тільки символи, але й практика. А на практиці у сфері оборони, яка є найголовнішою для нас, допомога не тільки продовжена, а я думаю, що й посилена. У політичному плані зроблені всі адекватні і правильні заяви: і про територіальну цілісність, і про Крим, і про Донбас, і про санкції, і про Північний потік-2 та всі інші речі, які для нас є важливими. Тому мені здається, що у цьому контексті у нас все дуже добре.
Щодо піднятої під час візиту теми зустрічі Зеленського з Байденом, то я думаю, що ми інколи дуже забігаємо вперед. Зараз фактично відбулася розмова з другою людиною США, якщо говорити про зовнішню політику, проте ми вже зараз хочемо провести її з першою. Потрібно виходити з того, що Блінкен підняв важливі теми. І нам варто було б розібратися з цим, адже крім позитивних речей згадувалися і такі, які назвати позитивними дуже важко. Ідеться про ті моменти, які викликають у США справжню стривоженість, а не формальну занепокоєність.
Гарною рисою адміністрації Байдена є те, що вона говорить доволі прямо і чітко. Блінкен як раз з тієї категорії дипломатів, які попри свою дипломатичність вміють сформулювати позицію дуже зрозуміло. І сьогодні ці зрозумілі та прямі речі були названі. Важливо, що за тим, що відбувається в Україні пильно слідкують і готові допомогти в разі, якщо українська влада зберігатиме прихильність до того світоглядного курсу, який вже проголошено. Заяви заявами, а справи справами. Тут потрібно бути чесними. На жаль, ми даємо інколи підстави сумніватися в тому, що ми серйозно ставимося до змін. Тому, з точки зору національних інтересів, я вважаю, що такі прямі сигнали відносно, наприклад, відкатів наших реформ теж корисні.
Зеленський підняв тему обговорення ПДЧ для України на майбутньому саміті НАТО 14 червня, але, на мою думку, тоді ПДЧ Україна не отримає. Є щонайменше 4 країни, які будуть цьому опонувати. Є кроки, які може зробити наша влада, щоб питання ПДЧ перейшло в практичну площину. План банальний і простий — це калька з того, як Україна отримала безвізовий режим. Тоді теж було багато розмов про те, що спочатку потрібно зробити реформи. Ці всі завдання в якійсь момент були зведені в простий план і нам було сказано: «Дорогі українців, ось план. Він складається з цих пунктів. Будь ласка, виконайте їх, ми перевіримо і безвіз ваш». Те ж саме треба зробити і зараз. Я сподіваюся, що це теж було темою розмови з держсекретарем — я б запропонував насамперед американцям (як провідній силі в НАТО) український варіант плану з проханням його критично проаналізувати, можливо, додати або відняти щось. А потім обговорити його з іншими союзниками по Альянсу, узгодити і тоді це стане тією «дорожньою картою» для того, щоб ПДЧ, після виконання Україною пунктів, став автоматичним рішенням. У такому разі ніхто в НАТО не відмовить, бо щось не було зроблено. Це дуже практичний підхід, сподіваюся, що наша влада до нього повернеться.
Думаю, що підтримка Ентоні Блінкена у цьому питанні політично важлива. Але окрім політичної підтримки, яка триває 12 років з часів Бухарестського саміту НАТО у 2008 році, вже час переходити до дуже практичних дій.
Володимир Огризко
Український дипломат, міністр закордонних справ України (2007−2009)
Leave a Reply
You must be logged in to post a comment.